Блог iStock
Дізнайтеся найкращі практики та знайдіть натхнення за допомогою експертних підказок та розуміння найкращих креативів iStock.https://marketing.istockphoto.com/
Аналіз поезії «Слово, чому ти не твердая криця»
«Слово, чому ти не твердая криця» — вірш Лесі Українки, яка домоглася показати і висвітлити крик полум’яний, заклик до боротьби за соціальне й національне визволення трудящих, за інтернаціональне єднання в цій боротьбі. Аналіз вірша «Слово, чому ти не твердая криця» допоможе зрозуміти його провідний мотив та підготувати літературний паспорт твору.
«Слово, чому ти не твердая криця» аналіз (паспорт)
Художні засоби:
«Слово, чому ти не твердая криця» Леся Українка
Леся Українка «Слово, чому ти не твердая криця» аудіо слухати
«Слово, чому ти не твердая криця» аналіз (паспорт)
Автор – Леся Українка
Рік написання – 1896
Збірка – “Думи і мрії”
Рід – лірика
Вид лірики – громадянська
Жанр – ліричний вірш.
Напрям – модернізм
Тема — звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини.
Ідея — уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона може добитися справедливості. Лірична героїня прагне удосконалити його й передати «месникам дужим».
Провідний мотив – мотив боротьби узгоджується з мотивом творчості.
Головна думка: Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів..
Римування – суміжне.
Віршовий розмір – чотирьохстопний дактиль.
Художні засоби:
епітети: твердая(криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки);
метафори: слово — «зброя іскриста», «єдиная зброя», «меч на катів», «щира, гартована мова».
порівняння: слово… гострий, безжалісний меч.
уособлення: піде луна по твердинях тиранів…
риторичні питання: Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться?
риторичний оклик: Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє!
риторичне звертання: слово, зброє моя
антитеза: іншим на втіху, на смуток мені.
синекдоха: вражого ж серця клинком не проб’єш…
Твір побудований на персоніфікації: до свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Система вдало дібраних епітетів допомагає створити образ, який став символом не лише поезії Лесіної поезії. Поетеса вважає, що її слово може бути «мечем на катів» не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, нові месники підіймуть зброю і кинуться одважно до бою:
«Зброя моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!»
Леся Українка розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає її.
Образи, символи вірша
слово — гострий меч на катів, іскриста зброя,
«щира гартована мова» — клинок, яку героїня «видобуть з піхви готова».
«Слово, чому ти не твердая криця» Леся Українка
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
25/ХІ 1896
Історія написання вірша
Цього вірша поетеса створила 25 листопада 1896 року, після того, як у 1984-1985 роках у додатку до Емського указу з’явилися статті, які взагалі забороняли все українське. Така жорстока заборона послужила імпульсом для написання твору.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/slovo-chomu-ti-ne-tverdaya-kritsya-analiz
Аналіз поезії “Contra spem spero” Лесі Українки
«Contra spem spero» – чи не найвідоміший вірш Лесі Українки. Він утверджує життєвий оптимізм і відкидає тугу у читача. Лірична героїня, яку дослідники часто ототожнюють із авторкою, намагається радіти життю і закликає цінувати кожну мить.
Вірш «Contra spem spero» Лесі Українки, входить до збірки «На крилах пісень» (contra spem spero від лат. – без надії сподіваюсь). Вперше у цій збірці був надрукований у 1893 році. Для київського видання «На крилах пісень» Леся Українка скоротила твір на дві строфи.
Літературний рід: лірика.
Вид лірики: медитативна лірика
Жанр: вірш
Художній напрям, стиль: модернізм, неоромантизм
Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій.
Тема вірша: роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще.
Головна ідея: є підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Вона запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії.
Ліричним героєм є сам автор. Головним – людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі. У творі ліричного героя можна утотожнити з Лесею Українкою.
Віршовий розмір: тристопний анапест, перехресне римування
Художні засоби:
- епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна;
- метафори: владарка темних ночей;
- звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні! ; геть, думи сумні!
Також, не можна не зазначити про присутність міфологеми у творі. Вірш привертає увагу своєю простотою думки та високо піднятим настроєм.
Уся поезія побудована на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови, їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору.
Імпульсом до створення вірша стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження героїчної особистості, яка готова всі зусилля віддати боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах. Леся Українка утверджувала незламність духу людини й оптимістичним мотивом, і всіма художніми засобами, й експресивним художнім звучанням, коли категоричне «Ні!» на початку твору змінилося ще рішучішим «Так!» в останній його строфі.
Contra spem spero!
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Підписатися на:
Дописи (Atom)